Installing Joomla

logo

rekvizit1

brend1

11 квітня — Міжнародний день

визволення в’язнів фашистських таборів

12 03

Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів — пам'ятна дата, що відзначається 11 квітня з нагоди події, яка мала місце 11 квітня 1945 року, коли в’язні концтабору в Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.

12 02

Концентраційні табори - це місця перебування великих мас людей, взятих під варту за політичними, соціальними, расовими, релігійними та іншими ознаками. Широке поширення концентраційні табори отримали у фашистській Німеччині.

«Перший концтабір у Німеччині був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. Концтабір Бухенвальд був створений в липні 1937 року. Першими його в'язнями стали німецькі політв'язні, а також кримінальники. Хоча офіційно Бухенвальд не мав статусу «табору смерті», перші страти ув'язнених у ньому почалися вже влітку 1937 року. Згодом у Бухенвальді з'явилося своє приміщення для тортур і кімната для розстрілів.

До лютого 1945 року Бухенвальд став найбільшим табором смерті: в 88 філіях концтабору Бухенвальд за колючим дротом знаходилися 112 000 в'язнів. Дізнавшись про наближення союзних військ, 11 квітня 1945 року, в'язні Бухенвальду підняли збройне повстання. У цей момент у таборі перебувало кілька десятків тисяч ув'язнених з 18 країн Європи.

Загалом За 8 років в'язнями Бухенвальда стали близько 239 тис. чоловік . Всього ж у Бухенвальді закатовано 56 тис. ув'язнених 18 національностей”.

У нацистській Німеччині — програма з “оздоровлення нації” полягала у винищенні так званих расово неповноцінних людей, осіб із нетрадиційною орієнтацією, релігійних меншин... Для цих цілей створювалися табори смерті. Дахау, Бухенвальд, Штутгоф, Заксенхаузен, Равенсбрюк, Гросс-Розен... Люди вмирали від недоїдання, важкої фізичної праці, хвороб та експериментів над ними.

З початком Другої світової війни гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей. Нацистський терор був направлений проти всіх верств мирного населення, включаючи дітей. Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов'янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в'язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями.

Аушвіц (Освенцим), Маутхаузен, Майданек, Треблінка, Саласпілс...З 18 мільйонів чоловік, громадян різних країн Європи, що пройшли через табори різного призначення, в тому числі і концентраційні табори, було знищено понад 11 мільйонів. Так навмисна спроба повного винищення єврейської нації призвела до знищення 60% євреїв Європи і близько третини єврейського населення світу. Було також знищено біля третини циганського народу; тотально винищені чорні громадяни Німеччини, душевнохворі і непрацездатні. Серед інших, расою, яка повинна бути скореною та за кінцевим рахунком знищеною, були слов'яни, зокрема, поляки, українці, білоруси, росіяни, яких було знищено біля 10,5 мільйонів.

Основні засади і напрями гітлерівської «східної політики» найбільш яскраво втілилися у генеральному плані «Ост», розробленому головним імперським управлінням безпеки. План «Ост» - план німецького уряду Третього рейху по «звільненню життєвого простору» для німців та інших «німецьких народів», що передбачав масові етнічні чистки населення Східної Європи. У вигляді закінченого плану план «Ост» не зберігся, він був надзвичайно секретним. На Нюрнберзькому процесі єдиним доказом існування плану були «Зауваження та пропозиції. Східного міністерства по генеральному плану «Ост».

«Згідно з планом, слов'яни, що живуть у країнах Східної Європи та європейської частини СРСР, повинні були піддатися частково германізації, а частково бути депортовані за Урал або знищені. Передбачалося залишити невеликий відсоток місцевого населення з метою використання в якості безкоштовної робочої сили для німецьких колоністів.

Німецькі історики вважають, що план передбачав:

-знищення або вигнання 80-85% поляків. На території Польщі повинні були залишатися тільки приблизно 3-4 мільйони чоловік;

-знищення або вигнання 50-75% чехів (близько 3,5 млн осіб). Інші підлягали онімечченню;

-знищення 50-60% росіян в європейській частині Радянського Союзу, ще 15-25% підлягали депортації за Урал;

-знищення 25% українців і білорусів, ще 30-50% українців і білорусів підлягали використанню в якості робочої сили.

З директиви А.Гітлера міністру у справах східних територій А. Розенбергу про введення в дію Генерального плану «Ост» (23 липня 1942 р.): «Слов'яни повинні працювати на нас, а в разі, якщо вони нам більше не потрібні, нехай умирають. Щеплення та охорона здоров'я для них зайві. Слов'янська плодючість небажана ... освіта небезпечна. Достатньо, якщо вони будуть вміти рахувати до ста ... Кожен освічена людина - це наш майбутній ворог. Слід відкинути всі сентиментальні заперечення. Потрібно управляти цим народом із залізною рішучістю ...».

За свідченнями тих в’язнів, що вижили, в таборах смерті, проводилися варварські «експерименти» над людьми. В'язнів поміщали в спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням і штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця тощо. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб. Для контролю над кількістю знищених людей використовувалися рахувальні машини з перфокартами.

Нацистські табори на українській землі (за матеріалами з Довідника про табори, тюрми та ґетто на окупованій території України (1941-1944)/Упоряд. Дубик М. – Київ, 2000. – 304 с.):

-2 класичні концтабори. До концентраційних таборів на території України належать концтабір у Львові (Янівський) та Києві (Сирецький). Вони зазначені у переліку концентраційних таборів Федерального закону Німеччини стосовно компенсаційних виплат;

-78 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці для євреїв. За суворістю режиму утримання ці табори наближалися до концтаборів. Частина з них знаходилася безпосередньо в ґетто.

-7 виправно-трудових таборів; 15 таборів примусової праці; 304 ґетто; 23 пересильні табори; 66 гестапівських тюрем; 242 табори для військовополонених.

Попри істотні відмінності у призначенні й специфіці функціонування, усі табори стали ланками єдиної системи, в основі якої був сконструйований безупинний конвеєр смерті. Табори на окупованих східних територіях мали найбільш жорстокий характер, що визнають і німецькі дослідники. У всіх таборах на території окупованої України спостерігалася висока смертність, голод, відсутність медичної допомоги, тортури, знущання над в'язнями, масові знищення. Досить планомірно на великому географічному просторі були знищені мільйони людей.

Система нацистських концтаборів була ліквідована разом з розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності.

У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ми згадуємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям назло, живучи за мертвих.