Installing Joomla

logo

rekvizit1

brend1

 

Цього року весь світ відзначає 500-ту річницю Реформації. Важливість цього історичного процесу підкреслює масштаб святкування. Воно відбувається не лише в Німеччині, де почався реформаційний рух, але й в інших країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії та Тихоокеанського регіону, та навіть Африки. На державному рівні Реформацію святкують і в Україні.

Чому так відбувається? Справа в тому, що Реформація торкнулася не лише суто релігійних питань. Вона вплинула на багато сфер суспільного життя, і наслідки Реформації ми можемо відчути і сьогодні.

Часи перед Реформацією

Релігія

Європейське суспільство ХVI століття було дуже релігійним. В західних країнах у всіх сферах життя домінувала католицька церква на чолі з Римським Папою. Церква контролювала всі сфери суспільного життя: освіту, науку, родину, економіку… Найтяжчою карою було відлучення від церкви, що викреслювало людину із соціальних зв’язків та могло коштувати життя.

Уявлення католицьких теологів щодо діяльності людини у світі будувалася на ідеї Августина про розмежування двох царств — царства Божого і царства земного. Виходячи із цього вчення середньовічна теологія поділила сфери діяльності людини на «сакральні» і «профанні». До перших належала та діяльність, займаючись якою, людина займалася спасінням себе та ближнього, а профанна діяльність — це та, якою не варто займатися, оскільки вона пов’язана із земним, із матерією.

До категорії сакральної діяльності відносилося служіння церковної ієрархії, ченців, усіх тих, хто пов’язав своє життя із церквою. Вважалося, що лише ця діяльність може бути покликом від Бога та принести спасіння. Також вважалося, що святі минулого часу та тогочасні монахи здійснювали стільки добрих справ, що їх з надлишком вистачало для їхнього спасіння. А ось «надлишок» добрих справ, як вважалося, наповнював «невичерпну скарбницю добрих справ» (opera superrogationis). З цієї «скарбниці» Церква мала право брати «благодать» і надавати тим, хто займався звичайною повсякденною працею: селянам, ремісникам, підприємцям, солдатам та князям. Саме тому, що тодішнє вчення церкви казало, що добрі діла є основою спасіння, простий люд бачив єдиний шлях викуплення від мук у чистилищі у долученні до цих «надлишкових заслуг». Саме це й стало підґрунтям до практики індульгенцій, продаж яких і став приводом до Реформації.

Індульгенція — це документ, який підтверджував прощення гріхів та визволення від чистилища. Кожна людина могла купити «прощення» гріхів, якщо в неї було достатньо грошей.

Авторитет Папи Римського, який був майже абсолютним, суттєво похитнувся. В період Ренесансу понтифіки, м’яко кажучи, не відзначалися благочестям, часто поводилися як світські государі, що турбуються лише про власний добробут та владу. Кульмінацією падіння авторитету папської влади стала Велика Західна схизма, розкол, (1378-1417), коли за панування над церквою боролися три претенденти на титул Папи Римського. Подолана ця криза була лише на Константському соборі після 50 років розколу.

Економіка

Тісно пов’язаним з релігійним життям було життя економічне. Основою економіки все ще було сільське господарство. Великими господарствами володіли дворяни та єпископи. Багато селян були в залежності від них і страждали від надмірної експлуатації. Господарства на початку XVI століття перейшли від системи відпрацювання панщини до оброків, але ця система не дуже полегшила життя селян. Дворяни потребували все більше грошей, в тому числі й для купівлі індульгенцій, війн, що постійно велися того часу та задля розкішного способу життя. Тяжка чесна праця не приносила ані матеріальних благ, ані морального задоволення, адже церква вчила, що цей труд не має значення для спасіння і не є Божим покликанням.

Освіта та наука

Освіта також була під контролем церкви. Навчанням опікувалися парафії та монастирі. Але рівень цих шкіл був невисокий. Більшість людей, особливо жінок, були неграмотні. До того ж Біблія та більшість літератури видавалася лише латинською мовою, якою прості селяни і робітники не володіли.

Дещо краща ситуація була з вищою освітою. Університети, як такі, були створені в лоні католицької церкви для вивчення так званих вільних мистецтв. Закінчивши повний курс навчання студент міг стати юристом, лікарем або теологом. Ці професії дуже шанувалися, і випускник університету міг зробити блискучу кар’єру. Навчання в університеті коштувало значних грошей        .

Головним методом пізнання світу була схоластика. Вона ґрунтувалася на авторитетних творах минулого, античних філософів, в першу чергу використовуючи як основу методу дослідження логіку Аристотеля. Практичні експерименти, що є базисом сучасної науки, вважалися чимось незначним, а релігійні істини, як вважалося, не могли суперечити висновкам вчених. Це призвело до відірваності науки від реального життя та кризи в теології, де вчення церкви увійшло в численні протиріччя зі Святим Письмом.

Держава та мова

Головною мовою церкви, науки та освічених людей була латина. Латиною проводилося богослужіння, лише переклад Біблії латинською мовою, що був здійснений святим Ієронімом у V ст., дозволялося друкувати та читати. Національна мова була чимось вторинним та вважала негідною до перекладу на неї богослужіння та Святого Письма. Англієць Джон Уікліф, що переклав Біблію на англійську мову, зазнав переслідування, його переклад був знищений, а сам він дивом уникнув смерті.

До того ж не існувало усталених національних мов, і мешканці різних частин однієї країни могли не розуміти один одного, хоча розмовляли на споріднених діалектах. Кордони держав та етнічних груп не співпадали, тому національна держава у той час була неможлива.

Саме в такі часи в саксонському місті Айслебені народився Мартін Лютер, який згодом став ключовою фігурою Реформації.

Життя та реформаційна діяльність Мартіна Лютера

Раннє життя

Лютер народився 10 листопада 1483 року в місті Айслебені, що перебувало під владою графа Мансфельда. Його батько Ганс пройшов тяжкий шлях від простого шахтаря до власника мідних копалень. Він дуже багато працював для того, щоб його родина не жила у злиднях, та потерпав від податків, що накладали графи Мансфельди на його діяльність.

Ганс не хотів, щоб його старший син Мартін продовжував сімейну справу, та відправив його на навчання спочатку до шкіл у Магдебурзі та Ейзенасі, а потім до університету у Ерфурті. Батько Лютера прагнув, щоб його син став юристом та зробив кар’єру при дворі князів. Мартін дуже добре вчився та мав гарні перспективи. В 1505 році він отримав ступінь магістра.

Цього ж року в його житті сталася переломна подія. Мартін Лютер потрапив під шалену грозу. Він боявся за своє життя, а особливо за те, що послідує за ним. Тому Лютер в молитві звернувся до Святої Анни і пообіцяв, що стане монахом, якщо виживе. Він вижив і того ж року вступив до монастиря августинського ордену у Ерфурті, який відрізнявся дуже суворим статутом.

Лютер старанно виконував усі монастирські настанови, але не міг знайти в них духовного спокою. Йому здавалося, що він робить недостатньо, і це пригнічувало його. Незважаючи на це, Лютера рекомендували до викладання в університеті Віттенберга, де він спочатку викладав філософію Аристотеля, а згодом, здобувши теологічну освіту, Святе Письмо.

На Лютера значно вплинула подорож до Риму у 1511 році. Він пройшов до міста, що вважалося святим, пішки, але побачив там велику розпусту священників, торгівлю священними реліквіями сумнівного походження та безліч забобонних обрядів, що нібито дарували прощення гріхів. Побачивши це, Лютер залишився вірним церкві, але цей досвід вплинув на подальшу реформаційну діяльність.

Виступ проти індульгенцій

Приводом для виступу стало величезне поширення практики продажу індульгенцій у Німеччині. Альберт Бранденбурзький, що купив посаду Архієпископа Майнца за гроші банкірської родини Фуггерів, постійно потребував коштів. Тому він дозволив монаху - домініканцю Йоганну Тецелю продавати індульгенції будь - кому.

Діяльність Тецеля обурила Лютера, і він написав свої відомі «95 тез проти індульгенцій», які надіслав архієпископу Альберту та поширив серед своїх друзів, які потім оприлюднили тези у вигляді листівок.

Саме 31 жовтня 1517 р. він вивісив на дверях церкви у Вітгенберзі «95 тез» проти продажу індульгенцій. У тезах Лютера в загальних рисах були сформульовані основи нового вчення. Чільне місце в ньому належало трьом постулатам: 1) людина може порятуватися лише своєю вірою; 2) спасіння може дати лише Божа милість; воно не залежить від будь-яких «заслуг» людини, бо не люди, а лише Бог знає справжню вартість «добрих справ»; 3) єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, Слово Боже.

Вчення М. Лютера, яке можна стисло схарактеризувати як «спасіння вірою», мало далекосяжні наслідки.

За 14 днів «95 тез» наповнили всю Німеччину і призвели до великого скандалу. Від Лютера вимагали відректися від цього твору, але не змогли його переконати. Проте Лютер був змушений вибачитися, бо в нього не було наміру створювати нову церкву або робити революцію в існуючій. Він тимчасово призупинив свою критику.

Відлучення від церкви

Можливо, на цьому б історія і закінчилася. Але в 1519 році Лютер був змушений стати на захист свого учення на теологічному диспуті в місті Лейпциг. Католицький теолог Іоганн Ек змусив Лютера визнати, що його погляди збігаються з поглядами Яна Гуса, якого церква засудила і стратила 100 років тому. Це була дуже небезпечна заява, враховуючи, що жителі Саксонії дуже сильно постраждали від воєн з послідовниками Гуса.

Щоб пояснити і обґрунтувати свою позицію, Лютер написав три свої програмні праці: «До християнського дворянства німецької нації» (An den christlichen Adel deutscher Nation von des christlichen Standes Besserung), «Про вавилонський полон церкви» та «Про християнську свободу». В цих працях він наголошував на тому, що кожен християнин є священиком через віру і хрещення та має право читати та пояснювати Святе Письмо, що справжніми таїнствами є лише хрещення та причастя, адже вони заповідані самим Христом, і що лише віра і любов насправді звільняють християнина. Ці твори розповсюдилися по всій Європі: Франції, Іспанії, Швейцарії, Нідерландах та інших країнах.

Це призвело до того, що папа Лев Х в 1520 році своєю буллою засудив твори Лютера і спалив його твори у Римі. У відповідь Лютер з однодумцями спалили цю буллу разом з працями вчених - схоластиків та творами по канонічному праву. Це вже була відкрита непокора, на яку папа відреагував у 1521 році, відлучивши Лютера від церкви.

Вормський рейхстаг та вигнання

Судити Лютера мав імператор Священної Римської імперії Карл V на рейхстазі (зібранні всіх князів імперії) у місті Вормсі. Мартін повинен був відректися від своїх творів і ідей. Він відмовився і проголосив промову, яка в повній мірі відображує його світогляд:

«Тому, що ваша Імператорська Величність, як також і найласкавіші електори й князі домагаються простої і спокійної відповіді, то отже моя відповідь така: Я не можу вірити ані самому папі, ані соборам, бо це очевидне, що одні й другі не раз помилялися та перебували із собою в суперечності. Задля цього, якщо мене не переможуть свідоцтвами зі Святого Письма і не переконають тими самими місцями Святого Письма, які я наводив, та не звільнять таким чином мого сумління, яке є зв’язане Словом Божим, то я нічого відкликати не можу і не хочу, бо робити щось проти свого сумління не є ані безпечним, ані добрим, ані не подобає християнинові».

Імператор видав так званий Вормський едикт, що оголошував Лютера єретиком і людиною поза законом. Заступництво курфюрста Фрідріха, який був володарем Віттенберга, врятувало Лютера. На зворотному шляху Лютера із Вормсу в Віттенберг, його викрали і сховали в замку Вартбург. Там Лютер взявся за одну з найважливіших праць свого життя — переклад Біблії на німецьку мову. Це був перший переклад у Західній Європі, який перекладався з мов оригіналу — грецької та давньоєврейської. Переклад Лютера досі використовується у Німеччині і саме він став основою для літературної німецької мови. Повний переклад був закінчений у 1534 році.

Повернення у Віттенберг

Лютер був змушений повернутися до Віттенбергу у 1522 році, тому що з’явилися люди, які, прикриваючись його ідеями, розпочали в місті бунт.

Лютеру вдалося заспокоїти ситуацію у місті, але повстання розповсюдилися на території Німеччини і переросли на криваву Селянську війну. В цій ситуації Лютеру залишалося лише закликати князів навести лад. Натомість у своєму зверненні він жорстко критикував феодалів за жорстоке поводження та експлуатацію селян. Великі жертви, які спричинили повстання, спонукали Лютера до більш системних дій.

Він переклав на німецьку мову богослужіння та прибрав з нього все, що протиричить Біблії, написав Малий та Великий катехізиси, де дуже просто викладалася християнська віра, провів інспекцію шкіл та парафій у Саксонії, що призвело до глибинної реформи церкви. Щоб усі християни могли читати Святе Письмо і Катехізис, Лютер та його учень і співробітник Філіп Меланхтон впровадили шкільну реформу, залучивши до навчання грамоті набагато більше дітей та встановивши державне фінансування шкіл.

Перемога Реформації

Започаткування реформаторів були підтримані іншими німецькими князями, що призвело до конфлікту з імператором. Карл викликав князів-протестантів (які протестували проти засудження Лютера) на рейхстаг до міста Аугсбургу, щоби вислухати їх позицію. Князі представили перед імператором Аугсбурзьке віросповідання, яке підготував Філіп Меланхтон. Цей документ пояснював, у що вірять протестанти і в чому вони бачать протиріччя з Римом. Карл був вимушений погодитися з тим, що на територіях земель цих князів діятиме реформована церква.

Після 1530 року Лютер продовжував поглиблювати результати реформи. До своєї смерті в 1546 році він написав більше ніж 400 теологічних праць та незліченну кількість листів. Спадок Лютера настільки значний, що церква, до реформи якої він доклав руку, стала називатися лютеранською.

Ще декілька разів імператор і князі - католики намагалися знищити реформовану церкву, але в 1648 році, після Тридцятирічної війни, існування протестантської церкви було остаточно визнане.

Наслідки Реформації

Релігія

Основним наслідком Реформації стала поява протестантських церков. На відміну від католицької церкви, вони не були об’єднані в єдину структуру, але кожна країна має незалежну церкву. Церкви, що визнали Аугсбурзьке віросповідання, стали називатися лютеранськими. Вони поширилися у Німеччині, Австрії, Норвегії, Швеції, Данії, Фінляндії, Естонії, Латвії. Німецькі мігранти поширили лютеранство по всій Європі, у тому числі — в Україні.

Протестантам не вдалося втримати єдності. Схожу з Лютером програму реформ мав швейцарський священик Ульріх Цвінгли. Але на зустрічі у Марбурзі реформатори не дійшли згоди щодо питання Святого Причастя та природи Христа та розсварилися в 1529 році. У 1531 році Цвінглі загинув, і порозуміння не було досягнуто. Програму Цвінглі продовжив француз Жан Кальвін у Страсбурзі та Женеві. Він з’єднав реформовану церкву у Швейцарії та популяризував Реформацію у Франції, Нідерландах, Шотландії, Угорщині та Польщі. Деякий час кальвіністи мали великий вплив на території України.

Реформацію у Англії розпочав король Генріх VIII. У 1532 році він ініціював розрив з Римом через небажання Папи розірвати його бездітний шлюб з Катериною Арагонською, та сприяв обранню архієпископом Кентерберійським протестанта Томаса Кранмера. Кранмер написав нове віросповідання, реформував богослужіння та переклав його англійською мовою. Так з’явилася Церква Англії, або англіканська церква.

Незважаючи на численні теологічні та культурні розбіжності, всі протестантські церкви об’єднує віра в те, що лише вірою в Ісуса Христа людина може отримати спасіння, що лише Він є головою церкви, а також їх об’єднує відношення до Біблії як до головного авторитета та впевненість, що кожен християнин є рівний перед Богом.

Економіка

Великий вплив Реформація здійснила на економіку. Якщо до Лютера світська робота вважалася марною, то він відкрив те, що грецьке слово «покликання» відноситься не лише до служіння священика або монаха. Те, як воїн, підприємець, робітник або селянин виконує свою щоденну працю, також є дуже важливим для Бога.

Особливо це вплинуло на підприємницьку діяльність. Підприємець почав бачити у своїй діяльності не лише важкий невдячний обов’язок, але поклик від Господа. А успіх в підприємництві став сприйматися як нагорода за чесну і сумлінну працю. Відомий соціолог Макс Вебер стверджує, що саме протестантська трудова етика, яка вбачає у праці служіння Богові, а не лише марноту, стала фундаментом добробуту багатьох країн.

Освіта та наука

Як зазначалося вище, Лютер та його послідовники велику роль віддавали шкільній освіті. Саме вони заклали фундамент сучасної масової державної школи, без якої неможливий суспільний та технічний прогрес.

Також Реформація вплинула на університети. Лютер та його послідовники відмовилися від схоластики та спекулятивних теорій. Натомість велику увагу приділяли вивченню мов та експерименту. Лютер вчив, що розум — це великий дар людині, і вона здатна використовувати його у повсякденних речах, які не стосуються морального вибору.

Мова та держава

Переклад Лютером Біблії на німецьку мову спричинив справжню революцію. Лютер створив літературну норму, що об’єднала всю Німеччину. Цим перекладом користувалися в усіх церквах і школах, що стало початком формування сучасної німецької нації та єдиної німецької держави.

Велику роль у формуванні націй і національних держав протестантські переклади Біблії зіграли у Фінляндії та Латвії. До цього часу протестанти-перекладачі створюють літературні норми та інколи навіть писемність для багатьох до цього неписьмових мов.

Отже, Реформація мала численні історичні та соціальні причини, але її успіх багато в чому залежав від особистих якостей людини, що стала моральним натхненником та організаційним лідером руху — Мартіна Лютера. Він кинув виклик могутній системі, що вважалася майже непохитною, і назавжди змінив хід історії. Багато ідей існували до нього, але лише він оформив їх разом та доніс до широких верств населення.

Мартин