Installing Joomla

logo

rekvizit1

Вугледар – невеличке затишне місто, розташоване на щедрих, багатих, родючих землях безкрайнього Донецького степу. Своїм народженням місто зобов’язане початку освоєння Південно-Донбаського вугільного регіону. Молодий, сучасний та прогресивний Вугледар – це перлина Донецького краю, яка славиться видобутком «чорного золота», талановитими та працьовитими людьми.

Місто Вугледарсьогодні відомо завдяки двом шахтам: «Південнодонбаська №1» та «Південнодонбаська №3» (нині шахта ім. М.С. Сургая), але біля 60 років тому на його місті був степ, точніше, колгоспні поля, які поступово поступалися територією новобудові, що називалася тоді «строительствоЮжногоДонбасса».

Країні було потрібно вугілля. Старі родовища Донбасу вже виробилися, і геологи знайшли нові багаті підземні поклади між Донецьком і Маріуполем.  Прийнята 14.06.1962 Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи з подальшого розвитку вугільної промисловості Донецького басейну» визначила головним завданням партійних і господарських органів Донбасу подальший розвиток видобутку вугілля, з цією метою “для обеспечениястроительства шахт во вновьосваиваимомугольном районе южнойчастиДонецкогобассейна: СоветуМинистровУкраинской ССР - подготовить в 1962 году проектно-сметнуюдокументацию, а в 1963 году – осуществитьстроительствоосновныхобъектовподготовительногопериода”. На виконання даної Постанови в 1963 році інститутом “Донгіпрошахт” був виконаний генеральний план об’єднаного масиву шахт Південного Донбасу і проектне завдання  житлово-побутового будівництва шахти “Південнодонбаська”№1. Наказом голови держкомітету паливної промисловості  при Держплані СРСР у липні 1964 року проектне завдання на будівництво шахти “Південнодонбаська” №1 було затверджено.

З самого початку планувалося заложити 7 великих шахт, потужністю 3-8 тис. тон  вугілля на добу. Аргументи на користь освоєння нового району і фінансування такого великомасштабного будівництва наводилися вагомі: “В освоенных районах верхниеслоиугля уже выбраны либо выбираются, нижниерасположены на глубине 1200-1500 м, а в ЮжномДонбассеугользалегает на глубине 350-1000 м, то естьтакиешахты  будутдешевле в строительстве  и выгоднее в эксплуатации. А главное- уголь тут отменный. Он вмещает мало серы, при  этомхорошококсуется”.

18 лютого 1964 року 12 “десантників” –робітників тресту “Донецькшахтострой” – висадилися на посту № 90 Донецької залізниці. "Командували" робітниками виконроб Гриценко К.Ф. і майстер Марченко Л.М. Вже у цей же день було звільнено майданчик під будівництво будинку станції "Южнодонбасская". Фактично до місця будівництва, крім залізниці, ніяких інших шляхів не було. З приходом тепла почалися роботи з будівництва житлових будинків для працівників станції.

Коли у фундамент першого житлового будинку у 1964 р. був закладений перший камінь, ведеться відлік віку міста. Перший житловий будинок був заселений у 1966 році. У житті нового селища незвичайним було те, що всі організації відкривалися майже одночасно. Другорядного нічого не було. Усе було першочерговим, усе було необхідним. Але основною метою будівництва і самими головними подіями у житті було спорудження  шахт.

Першими на будівництво комплексу первістка Південно-донбаського вугільного родовища - шахти “Південнодонбаська”№1 – приїхав колектив будуправління №15. У 1965 р. розпочалося будівництво корпусу АПК і усіх поверхневих споруджень майбутньої шахти, але сама знаменна дата була в травні 1967 р., коли перша бригада шахтобудівного управління № 2 із 15 чоловік приїхала будувати основний комплекс шахти.

Згідно наказу Мінвуглепрому СРСР від 1969 було переглянуто проектне завдання будівництва шахти з метою підвищення технічного рівня проекту. Скоригований проект був затверджений у 1971 році, за яким режим роботи шахти передбачався наступний: число робочих днів у році 300 при безперервному тижні; тривалість зміни 6 годин для підземних робітників і 8 годин для поверхневих; видобуток вугілля і підготовка роботи в шахті передбачалася в три зміни, четверта зміна - ремонтно-підготовча. Проектна потужність шахти збереглася за раніше затвердженим проектом- 1,8 млн. тон на рік або 6000 тон на добу.«Розрахунковий термін служби шахти при прийнятих промислових запасах до відпрацювання 116,7 млн. тон і річній проектній потужності 1,8 млн. тон становить 65 років, а з урахуванням розвитку і згасання - 70 років. За можливого відпрацювання промислових запасів в зоні вивітрілих     порід (25,3 млн. тон), тобто всіх запасів, термін служби шахти-79 років, з урахуванням розвитку і згасання- 84 роки».

Будівництво тривало 6 років, і вже в грудні 1973 р. гірники шахти видали на-гора перше вугілля. Приймав шахту - новобудову і працював її першим директором до квітня 1975 р. Анатолій Порфирійович Кладійов. У квітні 1975 р. шахту прийняв Михайло Іванович Віслий і працював до липня 1981 р. Свій перший мільйон вугілля шахта видала ще 1976 р. У липні 1981 р. директором шахти став Бугара Михайло Іванович, який керував передовим у Донбасі підприємством чверть сторіччя (до листопада 2006 р). Бугара М.І.- Заслужений шахтар України, повний кавалер Знаку «Шахтарська доблесть», нагороджений медалями «За доблестный труд» (1970 р.), «За трудовоеотличие» (1981 р.), знаком – медаллю «70 років Донецькій області» (2002 р.), орденом «За заслуги» III та II ступеню (1999 р., 2006 р.), Почесний енергетик України (2003 р.). Його ім’я внесено до книги «500 впливових особистостей» – ексклюзивного видавничого проекту в рамках Національної іміджевої програми «Лідери XXI століття», присвяченої особистостям, які зробили вагомий внесок у розвиток незалежності України. (2002 р.). Кандидат технічних наук (з 1999 р.), член - кореспондент Академії гірничих наук України ( у 2001р.).

Найбільший видобуток досягнуто у 1983 р. - 1778,4 тис. тон вугілля. Шахта  «Південнодонбаська №1» у 2000 р. була серед трьох номінантів на звання кращого підприємства в номінації «За модернізацію виробництва» в рамках міжнародного фестивалю «Золотий скіф». Того ж року підприємству присвячена окрема сторінка в національному презентаційно-іміджевому альманасі «Золота книга ділової еліти України». Підприємство -  дипломант  іміджевого альманаху «Ділова Україна XXI сторіччя (2002 р.).

З 2008 року по теперішній час шахту очолює Коломієць Володимир Олексійович - Заслужений шахтар України, повний кавалер Знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть», Почесний  шахтар України, кавалер ордену «За заслуги» 3ступеня.

Другою в регіоні стала шахта "Південнодонбаська" №3, запроектована в центрі родовища. За планом це найбільша шахта на родовищі, продуктивністю 8 тис. тон вугілля. Історія підприємства бере початок з 1964 року, коли інститутом «Донгіпрошахт» було розпочато технічне проектування будівництва шахти «Південнодонбаська» №3 з річною виробничою потужністю 1800 тисяч тон вугілля. В ході проектування виникла необхідність розширити межі ділянки на північний захід від вивченої площі з метою збільшення виробничої потужності до 2400 тисяч тон. Завдання було виконано інститутом «Донгіпрошахт» відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 473 від 29 червня 1973 року. У 1974 році відповідно до рішення Ради Міністрів СРСР і наказом Міністерства вугільної промисловості СРСР будівництво шахти «Південнодонбаська» №3 було розпочато.Будівництво велося силами тресту «Донецькшахтобуд», «Донецькшахтоспецстрой», «Донецькшахтобудмонтаж», «Донецькшахтопроходка». Генпідрядною організацією з будівництва поверхневих споруд шахти було ШБУ №15 тресту «Донецькшахтобуд».

У 1973 році почалися підготовчі будівельні роботи на «Піденнодонбаській» №3, а з 1975 роком зв'язаний і початок будівництва основного комплексу шахти. Будували її протягом 10 років - усього 7 комсомольсько-молодіжних бригад. Середній вік шахтобудівників і гірників був 25-27 років - це був “сплав молодостии опыта”, як писали тоді газети. Будівництво було оголошено Всесоюзним ударним комсомольським.

У рік п’ятдесятиріччя стахановського руху і у День шахтаря 1985 р. шахта-новобудова видала на-гора своє перше вугілля. 30 серпня 1985 р. на транспаранті з'явився напис: «Принимай, Родина, первыйугольЮжнодонбасской третьей». Офіційно шахта буллздано в експлуатацію 5 листопада 1985 року. 06.11.1985 року державною приймальною комісією був підписаний акт про прийом шахти в експлуатацію, закінченої будівництвом 1-ї черги, з промисловими запасами 162,9 тисяч тонн і виробничої потужністю 1200 тисяч тонн вугілля на рік. Коли шахту здавали в експлуатацію, будівельники генпідрядного тресту «Донецькшахтобуд» написали на транспаранті «Мыосвоилитебя,Южный Донбасс!».

Першим директором шахти став Олексішин Володимир Григорович. Потім шахтою керував Фомічов Владислав Миколайович. Протягом 12 років (1991-2003 рр.) шахту очолював Захаров Валерій Сергійович - Заслужений шахтар України, повний кавалер  Знаків  «Шахтарська слава»  та  «Шахтарська доблесть», кандидат  технічних   наук   (з 2000 р.), дійсний член Української Академії наук національного прогресу (у 2000 р.), номінант Золотої книги ділової еліти України.  У 2003-2007 рр. підприємством керував Заслужений шахтар України Анатолій Олександрович Мозолєв. Директорами підприємства також були: МамлєєвШ.В. - повний кавалер знаку «Шахтарська слава»,  кавалер знаку  «Шахтарська доблесть» 3 ступеня, лауреат номінації «Лицар Вітчизни»; КудіновВ.М. - Заслужений шахтар України, повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть». Нині Шахту ім. М.С. Сургая (шахта «Південнодонбаська»№3) очолює Мовчан Віктор Олександрович.

Проектної потужності першої черги шахта досягла у 1998 р., видобувши 1262 тис. тонн вугілля. Проектної потужності другої черги досягнуто у 2001 р., коли видобуток вугілля склав 1570 тис. тон. У 2002 р. за вагомий внесок у розвиток вітчизняної вугільної галузі, високі виробничі показники і стабільну роботу в нових економічних умовах шахту нагороджено Орденом Пошани Міжнародної кадрової Академії. У 2004 р. за впровадження сучасних технологій та високу якість вугілля підприємство нагороджено дипломом лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища проба», в тому ж році шахті вручено міжнародний диплом Євростандарту. У 2005 р. підприємство стало лауреатом рейтингу «Сто найкращих» у своїй галузі по України.

Для періоду, коли будувалося місто, був характерний бурний економічний розвиток Донецького регіону. Шахта «Південнодонбаська»№1 і нове селище з самого початку було підпорядковане Мар’їнському району Донецької області. Рубіжним роком стає 1969, коли 18 червня виходить Указ Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння найменування селищу будівництва вугільних шахт Мар’їнського району найменування Вугледар. Рішенням Донецького облвиконкому від 26.06.1969 р. Вугледарбуло віднесено до категорій селищ міського типу (смт). На 01.01.1970 р. у селищі налічувалося 2264 мешканця. З 21.03.1973 р. смт Вугледарперепорядковується Петровському району м. Донецька. З 02.10.1989 р. Вугледар віднесено до категорії міст районного підпорядкування. За Постановою Верховної Ради України №1943-XII від 06.12.1991 р. Вугледар набуває статусу міста обласного підпорядкування.